ЗАПРОШУЄМО ТАЛАНОВИТИХ УЧНІВ НА УЧАСТЬ У МАЙСТЕР-КЛАСАХ:

• Дикторського мистецтва й декламування, міжнародного хорового співу-молитви, tancu lieczenia
• Радіожурналістики and international journalism-management of youth in Art-Therapeutic Association “ARCH”, kolorytnej folk-edukacji, 
• Студійного запису, звукооператорського мистецтва, імпровізації та озвучення матеріалів
• Школа кореспонденції й аналітики через мережу Громадських Організацій «ГУРТ» і ФБ-проектів та Міжнародних конкурсів та стипендіальних програм нашим студентам за кордоном!  Let us prepare renewal of the ECO–international projects of CHRIST’s Art-Therapeutic Association “ARCH”
• Композиції й аранжування, оркестровки й народного виконання, 
• Диригування, народного автентичного співу та хорового співу, а й навіть газдовитої молитвоньки й karpackoi хореографії
• Ведення веб-порталу “КАРПАТЕРІЙ” краєзнавчого волонтерства педагогів та соціальної педагогіки з перспективами стажування у вишах Slovakia, Румунії, Польщі , Magiarsko та інших країн.

Радо запрошуємо вас цими тижнями medzynaRODoweho Lemkowskiego i OgolnoKarpatskiego (CZANGO-fest.PL, “Tu-Stan” Bojkivska, Fisbanda.SK, Potock, VLOSI.PL) приготування й колядування РІЗДВА аж до Днів Молоді – Стрітення ХРИСТОВОГО на запис у студії Асоціації КОВЧЕГ редакції “Борці Слави”: 

записуйтеся діточими гуртами СЮДИ і телефоном домовимося : +48536978883 на зручний для нас із вами час! Командна праця над мюзиклом по роману “ВІЧНИК” Мирослава Івановича Дочинця й запис саунд-треків на грядущі монтажі по зйомках.

УВАГА! До ХОРОВОЇ СТУДІЇ РЕДАКЦІЇ «Борці Слави» Асоціації КОВЧЕГ 

Місце зустрічі  – Центр-арт-капличка КОВЧЕГу в центральнім парку Борислава: “CarpatInUA”

ноти хористув10 – В нашому перекладі пісня Бруно Куле “НА ДОРОЗІ ТИ” з відомого Французького фільму “Хористи”

Your humble donations are pleased by the card of the coordinator – Taras Andrusevych:

VeloBank : 62 1560 0013 2017 4001 4000 0004   velmi sme wdzieczni za ваші пожертви у  EURO 

“ТУ СТАНЬ”: Літературна сцена ЕТНОФЕСТИВАЛЮ 

Сегоріч на Літературній сцені Тустані було дещо неочікувано прекрасне – ми складали поему. Великим гуртом. Уявляєте?! А потім виголосили її на головній сцені фесту))) (що і зображено на фото) Публікуємо уривок, що його склала Ірина Бобик, а повний текст поеми має з’явитись на сторінці Тустані.

Переспів легенди про ТуСтань
            (поема)
На перетині шляхів
Поміж високими горами
Була фортеця з тих часів,
Коли купці їшли стежками.

Платили мито за товар,
Коли кордон перетинали.
За гроші ті, вої з залоги
Їх на шляху оберігали.

Купці возили сіль, мед, віск,
Возили хутро і тканини.
Місцеві землі мали зиск
І князь, що з них збирав данину.

…Був князь той мудрий, могутній,

Із довгої низки славних князів,

Т. Андрусевич: НЕ СОН – розмова з карпатським хлопчиком Юрком Котермаком:

Вам завше раді ту, де мрій серпанок 

оповива спів дячної сльози:

лем ті, ко летом чуйных підгорянок

запотічкуют ходикы сюди

РОДинами і спрагло, і дітОчо

на прадідів карпацкії хребти:

би дяка щира проросла пророчо

Любов’ю сиріт причастім і ми! 

Бойє! Сесьому великому Сироті (чи б пак напівСироті) знову не снилося а явно дивилося ув вічі сонечко над Ямельницьов і над Уричем! Воно знає як важко ся дивити у небо, коли його заволоче хмаровиськом, а ще важче, коли то не піднебесна вода, а поганюще ластовиння кострищ окупації надвисають над РІДною Отцюзниною!.. Іще не плакали брати-лемки на карпацких тропах Тилицею чи Дуклею, як над Другими Губичами (потім назвуть Дрогобич) нависла біда… 1340 року Божого вкотре люд мирний у карпатських селах молиться о порозумінні межи князями. Як колись 981 року походи Володимира Київського понищили силу-силенну бойків і лемків, білих хорватів на Галичині, вписуючи се у історію, яко “Злуку Галичини й Києва”, так і нині, занепад Київського престолу по татарських набігах накликав казимирових “ласунів” на русиньскі Карпати. Колись такі біди падали на Словацькі Татри і Моравські ліси у часи святих рівноапостольних st.martyr Oskold of KYIV (800-864+) & stt. Мефодія й Кирила Slovenskich Uczyteli (864-875+):

Як над Слов’янською землею сунула дика чорна тьма,

святі Кирило і Мефодій воздвигли древні письмена.

Злющі латинські бузувіри за рідну мову християн

кидали в тюрми та гнобили сербо-моравських братів-слов’ян.

Оскольда Київского старший по духу брат – князь Ростислав –

благословенням патріаршим діло просвітництва зачав.

Глаголичною Літургійов мову прадавню спільную

оборонив монах Кирило, нам зберігаючи віру святу.

Як нам брати Кирило й Мефодій мощі Климента знайшли у Криму – 

так і донині Oslaw i Wiznog, Савва, Горазд, Лаврентій, Наум,

ще й Ангеларій, Климент із Охриди труд сей апостольский і святий

передают нам з діда-прадіда – як се вістив Первозванний Андрій.

Знайме отці, цімборе і сестри! Й ныні вовік Христу предстоять

святі Кирило і Мефодій в рідних обителях наших Карпат!

Дроговиж ледь устигав по чужинських навалах відновити white-Croation печерні гради Стільського, як над Дрогобичем уже вурдилося збіговисько купців і європейських латифундистів: замріяли прихопити собі  Соляні жупи Дрогобича і вже би пустили з торбами русинів-солеварів, та узялися за мечі роди Сасів і Доброславичів – тих самих білохорватів, бойків і лемків, чиїми силами постали і Ужгород, і Самбір, і Дрогобич. Ченці обителі “Борислав” молитовно підтримали князів Доброславичів – “ненич ридати нам за слабіючу Тустань – але зберім сили у щит та відродим купно Братство в Дрогобичі, Самборі, УжГороді, бо королівські війська вже зазіхають на корону нащадків Лева Даниловича міжнародними змовами”…

– Не брав наш князь теї корони, – повідала Памфіла маленькому братикові Данилкові. – Але підступом закинули вони коштовну пастку на русинів. Тому й забрали з Високого Замку у Левгороді казимирові солдати і мантію, і корону Данила Галицького.

– Але ж кедь воно не було нашим, то не тре за ним банувати, сеструню, – звів очка Данилко запитально.

– Так, і тому сумувало у наших отців і прадідусів серце не за златом чи смарагдами, а за тими церковцями в Уж-граді, в Дрогобичі, Самборі, які латинники повідбирали й поробили собі за костели. Одна із таких старовинних древляних церков була на пагорбі Старого Дрогобича – тепер там Маріїнська площа і хрест уквітчаний. Сюди ходили на молитву наші прадіди-солевари, аж доки ся не довело їм з обидвох Соляних жуп зібрати та замісць одної одібраної Богородичної церковці рік за роком складати храми Святого Юра і Чесного Хреста 1500 – 1555 рр. І все у Господа на порятунок стаєся: саме у розпалі окупації 1450 року народжується в нашім славнім Дрогобичі Юрко Михайлович Котермак. Саме єго прізвище звучить як запитальне речення по-білохорватському: “Ко тер мак?” Нынька тілько так і розмовлявуть наші закарпатці: “Ко туй ся меригує, цімборе?”(Хто тут переживає, братове?) І тілько діди наші та прадіди у п’ятім коліні можут цілком твердо за Юрком процитувати:

Назбиравім трави попуд снігом – пак туй квітне: цілуй та моли…

Пуйдем дівочко, дружинко рідна, грянем долу сяк покотом мы. 

В межеділи потук муцно стогне, штось лопоче каміням, біжыть –

Смаком труськи тягне полонинов – тов зимльов, што нам прадід лишив… 

Мало хто у далеких 2000-х літах, як Мирослав Дочинець, Йван Бузаш чи Юрій Томан зможут зазвідати древні глибини прадідного слова. Авадь нащадки духовні тих сестер Памфіли, Февроні та братчика Данилка (з роду Туптало) зможуть порятувати древне слово – точнісінько, як свого часу Юрко Котермак рятував з європейських інститутів церковні Октоїхи, Часословці та Тріоді майбутних парафій Святого Юра і Чесного Хреста. Се чи не майдорожчий дар Дрогобичу від його професора Юрка Котермака. Марно намагатимуться розшифрувати щось у передмовах до його звіздарських книг, бо це ж просто поезія:

Обшири неба для наших очей незбагненно великі;

Розумом легко, проте, можемо їх досягнуть.

Наслідки ми за причинами і навпаки визначаєм:

Так відкривається шлях, що до ефіру веде.

Все у підмісячнім світі живе за законами неба;

Нами керують також (хто заперечить) зірки.

Правлять без примусу, а як настрашать коли випадково,

Розум підкаже, проте, як ту біду відвернуть…

Буь же прихильним до книги цієї: вона допоможе пізнати

Те, що невдовзі гряде, — знать яке вже пора… 

Чи снилося, чи не снилося малому Юркові те громаддя цікавинок, до якого готував єго Творець 1450 року, але певно ж не раз упродовж цілого дитинства дивовижна провіденція відвідувала і його батька Михаїла, і братів-сестер, і тих друзів, яких на шляху посилає йому Бог. І те, що наші русинськік дослідники й Іван Вишенський у їхнім числі називатимуть “видіннями у тонкому сні”, Юрко величатиме Радісними Відвідинами Духа Святого. Афонські старці заберуть собі Івана Вишенського яко молитвеника за Галичину, за Судову Вишню, за ввесь Український край і Київську Русь, а от Юрка Котермака піддержуватимуть своєю цілющою молитвою яко сугубо вченого мужа на добру надію православному людові Полонії, який навіть Краків і всі Підкарпатські воєводства століттями йменуватиме Галичиною. Ще до своїх знаменитих студій у Ягелоні та Болоні, Юрко ніженьками сходив тропи через Губичі на Болехів, а там поза Калуш і на древній Галич.

Буковицьов Борислава та й на Урич я рушав, де святиня Скелі в небо дише

Тустані фортеця славна з діточками нас чека – прадіди за це радіють звише.

Де Ямельниця і Орів кряжами на водоспад аж до Сколівських бескидів кличе –

Наша там Любові пісня під Парашку до села хутірцями призове колись ще…

Ми обитель Божа просвітила: же нас любит архангелув сила,

же в Карпатах Бориславским світом чудом воскресавуть младі літа…

о, нафтусю, ти цілющий трунку – любиме тя яко Богом дану струнку,

омиваш нам долю потічками – щастя здраве, присно буди з нами!

Бориславе, Отцюзнино єдна! Любиме тя не п’ятсот і не тма:

Ти нам дав нафтусі ся напити – гей же не мож нияк без тя жити!

Бо Любов – сеся од Бога дана! Всі Карпати – най РОДинов станем!

Хоц би не знав – сокоти любити, хоц би не мав – прото маш завіти.

Із Городища колобками скотимося у росі – А з Цюхова між джерельцями – стрінемось на Мразниці…

Дрогобич з Губич Бориславських на Побуці постав, а з Модричів на Тустань захист – де Гукова Гора…

Раточині подякуймо за ягідний врожай: най всім карпатцям многа літа і щедро дивен край!

Є десь на Азові острів Маріам – там живе пустельник-бориславець на вустах із твоїм ім’ям!

Не ростуть на острові сосни і секвойя – та Христом уж дише піщана ця земля…

Має той пустельник церков із каміння, ложе радісне, віщі Божі сни – 

Крилами душі пророста коріння в Тройці Пресвятій: вір, надійсь люби!

Кождого з нас жде смерть і Воскресіння, кожен цим ступа по РІДній землі:

Тож тримаймось поглядом за своє Спасіння – най із нього розцвітуть всі наші пісні!

Селами вивчаючи живу історію рідних Карпат, Юрій запам’ятовував усе про цілющі трави, заготівлю, виготовлення ліків на новім і старім місяцю, звіряючи дорогу за сузір’ями. Снаги великої додало йому серце Галичини і коли батько спорядив сина надалекі береги Вісли, то й там при лемківських церквах Юрко дізнався о Христовім покликові польському народові. Чи ж не так само страждали селяни Полонії од княжих усобиць і ненажерливости? Чи ж не так само боліло сивим газдам за родючі нивки і карпатські сади під набігами королівських васалів? Дізнався Юрко, що на зорі зародження Полонії в нащадках Леха, Чеха й Руса воздвиг Творець апостолів і учнів святих Кирила й Мефодія – Ослава й Візнога. Трудами сих мужів древня Польща через Глаголичне письмо осягала ази віри Христової. Була се праслов’янська традиція – називати дитя за йменням ріки того села, де ся врОдив. От Ослав і названий за мальовничою рікою Ослава, як і наш мученик-князь Оскольд – за рікою Оскол. Як зазирнути у 864 рік Божий Юркові Котермаку, кедь стілько спалених книг і знищених рукописів відділяє той час од його рідного ХІІІ століття? А відповідь йому підказали ченці Борислава і магістри Ягелону – через молитву та зорі!

Люд Христовий розкаже Юркові про мучеників Христа ради і водителів народу нашого за псальмами народними:

Хто се Києва совість, злякавши Царград, із дружиною прийняв знамення Христа?

Наче й княжого роду, та палацу нема – слід у пам’яті нашій Оскольд воскреша!

“Як до брата я вийшов на пороги Дніпра і убитий беззбройний од норманів меча”…

Воскресінням повстане пам’ять про вас – перших мучеників ради Бога й Христа!

Мов Стефан, князь Оскольд у нащадках возста – як прорік се колись первозванний Андрій:

од Бориса і Гліба гримітиме спів – просить милості Божої для русинів.

За Батьківщину я Христу молюсь – благословенна Богом КИЇВСЬКАЯ РУСЬ

То вже згодом десь у Словацькій Братиславі або й у Болонському університеті доктор Георгіос з русинского Лева дослідить письмена  грецьких “Діянь апостолів Андрія і Матфія в країні антропофагів” , “Діяння апостолів Андрія і Петра в країні варварів” належать кін. І-го – поч. ІІ-го вв.; сирійської “Історія мучеників-апостолів Матфея і Андрія” від ІІІ ст., а інші апокрифи із сторіч таких отців Церкви як Св. Іполіта Портуенського (бл. 222 р.), Оригена (200 – 258 рр.), Євсевія, Руфіна та Євхерія Ліонського (+449р.),  у вигляді списків, чи каталогів, укладених Іполітом Римським (ІІІ ст.), Св. Дорофеєм Тирським (307 – 322 рр.), Софронієм (+ 390 р.), другом бл. Ієроніма (+475), Єпифанієм Кипрським (+403), Ісидором Іспалійським (570 – 636 рр.), зведення свідчень у виконанні Давида Пафлагонського (кін. ІХ – поч. Х стт.).

Дізнається напівсирота Юрій Михайлович усі таємниці про нашу земну й Небесну дорогу наРОДів у приРОДі і почне залишати нам дбайливих молитов прогностику й повчання, і не літері сухі, а дух розуміння слід почерпати нам у письменах Юрія… Бо переміг антипкову спокусу схоластичної гордині русин ДРОГОБИЧ ЮРІЙ і християнським хосенним прикладом дав нам завіт як захистити рідний люд од глобалізації різних модерних “ізмів”, а перед духовним зором твердо тримати закон Правди Божої над усе.

Що би нам нині сказав Юрій Котермак прогностично відаючи про наші випробування у 2017-2018 роках од Христового воплочення? Може щось отаке:

Запам’ятайме! Ліс – Карпацький храм!

Прийшли сюди – то приклоніть коліна…

Подякуйте деревам і квіткам

за їх красу одвічну і нетлінну.

Вас привітають мешканці малі:

вони беззахисні, ще здатні довіряти…

Най не бракує місця на землі

метелику, пташині і звіряті.

І не рубайте храму! Не паліть!

Най же смерек співають верховіття!

Най на добро вас Бог благословить

у Царстві гір – серед джерел і квітів!

І ми то здраво та вдячно осмисливши, прокинемося од сну (бо ж це вже давно не сон) відповімо соборно нашому прадідикови й уже не сироті Юрію Михайловичу Дрогобичу-Котермаку:

Діти у Карпатах моляться вільно Богу Ісусу Христу:

“Боже Великий, за Русь-Україну прийми молитву оцю.

Боже Великий, даруй милість з неба, наш Єдиний Проводир –

всім християном Руси-України, благословення і мир”.

Діти у Карпатах дякуют радо Нашому Богу-Отцю:

“Народам світу дав Єси відраду – вічную Церков Святу“!

На будь-якій парафії ся урочиста псальма дозволить відчути тобі й мені, що сон давно випарувався, і як це радісно, що Юрко Дрогобич, Данилко Туптало, Петро Могила й Олекса Довбуш коло нашого Урича тут і зараз своїми добрими стараннями і молитвами, нашими соборними проханнями і подяками:

“О, глибино Карпатська, освяти / душ людських потоки молитовно / – туй бо ся очистят невимовно  /  в’язні мегаполісів! Гряди,  /  о, РОДинна пісенько, у тиші  / жайвіркових наших полонин:  /  там бо, де Дух Божий діє звише,  /  медом напува навіть полин!  /  Ко іще не катулявся в росах  /  у цілющій світанковій млі,  /  – ось чекавуть РІДні тя покоси:  /  привози дітей до прадідів!  /  Де могилки РОДичів, у селах  /  чисте нас гартує джерело:  / ту сімейне чудо тя привело  /  здраво воздвигати на добро  /  все віками вимріяне дивно  /  і пророчо виплекане зді  /  – бо в нащадках розквіта РОДИНА –  /  Батьківщини промінь у ХРИСТІ!”  

МайДобрі нас чЕкат спів Карпат:
туйки дниська радісна молитва –
чейже серцю мила тиха битва
за науку прадідовьіх свят!..

Карпати нам одкрили диво потойбіччя:
приРОДою нам пісню освятивш,
із висоти надхмарного потоку
в РОДину зве сей СвітанкОвий клич!..

Як серцьом радо їхалисмо туй!
Як отакенні дива РОД наш співат!
Бо кіть не буде варош муй
се сокотити – буде лем руїна!
Не думаву, што Пасха в колачі,
не мислю, же в комфорті загниває!!!
Пасха – то Перехід живой душі
у край ОТЦЮЗНИНИ, Якьій лем так кохаю,
же не порозумію ані вуст,
ані горлянок, лестью одержимьіх!!!
Одне лем чую – поклик в РІДний Хуст,
за ним уж Угля і молитвьі диво!
Не були вьі в ІРШАВІ на Сільці?
Не бьілисьте й в Мукачів-Богадільнях?!?
То наверстайте, заки промінці
у сердцьови ще гріют ги на Спільній
агапі у ВеликДень тих КАРПАТ,
которьім БОГ дає сяку надію:
призвати діточок до БОЖих свят
і виростити ангельску подію!!!
-:-:-:-: http://carpat.in.ua/?p=4213 :-:-:-:-

Пробач, святинько РІДна, що у злиднях
не можем дітьом тя одбудувать!
Глобальна пиха й сліпота на них огидна
лем сипеться і труїть… БлагоДать
да воскресить їм серденько і розум
во єже силов прадідних молитв
до Тебе линути, Твоїм предивним РОДом
перемогати плідно в гущі битв!..
Дияконське і скаутське служіння
плекати БОГ нам завіща завжди,
засокоти нас БОРИСЛАВской сінню –
бо спрагли Дива ХРИСТА ради! Єй, гряди!!!

Nай росте співпраці гойна вітка 
тих Афонсько-ХРИСТОВИХ Карпат,
що сяк вдохновлявуть нас пречітко
на щоденний подвиг – в добрий знак!
Од весни уж окриля нас праця
на ІРШАВскій древній стороні –
чи ж не пак нам, цімбори, зізнаться,
що русинській та молитвенній душі
так штимУє добрий промінь діла
припарафіяльних братських шкіл,
у которих сердцьом би ся гріла
доля тих талановитих діточків!..
Згадую Ремети і Собатів, 
пак же Виноградів, Дубове,
щи й Широкьій Луг, де дух громади
воскреша й на семінари зве –
на паломництво в Карпацку Углю,
в Менчул, у обителі твої –
де святі Іван і ще Февроня
молять сили діточкам у дні!..
Приїздіт, братове-сестри з школярами,
зо студентами на наш КОВЧЕГ:
Борислав редакційов пристане
на співпрацю, ю ж і береже
од часів совєцкьіх інтернатів
до часів Церковних древніх шкіл:
прибувайте ділом спомагати
Воскрешати наш священний спів!!!
Вун лікує серце, ум – всю душу,
напува натхненням на віки –
і о тім подяковати мушу
Отчій справі я, і певно ж, ти!..

Уже надходить Днина БОРИСЛАВа,
а ми на скелі Урича зовем –
діточії таланти жде заграва:
рушайте у Карпати щи й бігцем!
Печери спрагли за огнем поющих днесь,
і преподобнії Карпатстії святії
Творця благавуть: в кожнім з нас воскрес
би той прадідиковьій пломінец! Зоріє
студентам, школярам, викладачам
спасительними райштиками небо –
Русь-Україна – міць твого плеча
діточою молитвою за тебе!..

Най же, цімборикы, наше мистецтво
допомага пудойняти село –
бисме майФайно у нім газдовали
і многодітно ся в нім нам вело!
Пуйдеме д’горі, де нивка банУє,
скресне огень наш і бузьки клепчАт:
труськов бескидів нас Вічность вполЮє
і заспіва нам нове дитинчА.

Воркоче Тиса рідним горам,
весело вітьор юй співа.
То наші тиси вун пригОрне,
то букам тайну одкрива…

А коли затихАвуть бої,

на привАлах, а не у строю,

про Любов, мир і щастя Твої

я пак пишу та оспівую!..

жаби цицьки дают ворогам*,

братя ж фурт ня зовут на шор **…

Вадь никО уж не мериговав

ся: в привалі цімбОр!..

ПРИСПІВ:

ЗраннЯ до бою паки урвУсь,

лем твердо знаву же вернУсь –

щей би хоч за ті сто вікОв

у край не дуракОв,

а геніїв!..

І, поверженный в бою,

я ВОСКРЕСНУ з піснею

в твуй день Хрестин, країнонько,

врятОвана з війнИ!

Тарасій АндРусиневич з “Борці Слави” Борислава

of CHRIST’s Art-Therapeutic Association “ARCH” –  from “Fighters of Glory” network of BorysLOVE

Your humble donations are pleased in EURO by the card of the coordinator – Taras Andrusevych:

VeloBank : 62 1560 0013 2017 4001 4000 0004   Therefore, as teachers and families with the children of “ARCH-Association” velmi sme wdzieczni za ваші пожертви у  EURO