Удкі мы, цімборе? Хто суть наші прадідикы? У чім місія бойків, лемків, гуцулів, яко єдиного РОДу со многими гілками? На тоте все можеме подибати відповідей, заки ще час СЕРЦЕМ і ДУХОМ молитви! Історія одкриєся нам із прадідних записок, якими ся живили наші світочі – Боян, Доброслав, Корятовичі, Зизанії, Котермак, Вишенський, Калнишевський, Величковський, Залізо, Могила, Винницький, Франко, Ковалів, Стефаник, Кундря, … На перехрестях вірувань та культурно-цивілізаційних шляхів подибуємо, що слово “слов’яни” єврейською мовою значить “Сини Небесного Єрусалиму” – бо ВОНИ СЛАВЛЯТЬ БОГА! Наскільки ж ми маємо бути обережно-благоговійними у нашім пошукові, щоб и співтворчість наша стяжалася Духом Святим і ніхто не докорив відносною молодістю Слов’янському РОДу у багатоманітности всіх наРОДів та у взаємопроникності місій кожного наРОДу під небом Божим! Як нам треба вимолювати з дітьми простори РІДної Батьківщини – щоб чесні останки прабатьків покоїлися у мирі та гармонійному приРОДному стані Заповідників.
“Найдавніші сліди заселення людьми карпатського реґіону належать до палеоліту. Відомо понад 60 пам’яток давнього кам’яного віку в Закарпатській області. Найвизначніша з них — багатошарова стоянка біля с. Королеве на давній терасі р. Тиси. Найстарші її шари належать до ранньопалеолітичної доби (ашель), молодші — до середньо- та пізньопа-леолітичних епох. Визначено, що перше заселення тут відбулося понад мільйон років тому. Багато знахідок, які належать до періоду середнього палеоліту (мустьє) виявлено в північно-східних передгірських районах . Крім інших, це відомі стоянки Молодове і Кормань, які розкопані на берегах Дністра в Чернівецькій області. Верхній палеоліт є найбагатший на знахідки стоянок давніх protoSlavs на територіях, близько прилеглих до гір…” http://carpathians.eu/karpatskii-narod/istorija-ta-minule/istorija-zaselennja-ukrajinskikh-karpat.html
Причому, заселення Карпат протослов’янськими (frakian, caranthanoians, pomeranians, veleti, obodrites, sorbs, avars, bavarians, alans, ilirians…) народами (фракійці, білі хорвати, серби та русини) тісно пов’язане із виникненням toponims of RuthenoCarpathia, свідчення живі якої нині подибуєм у наших селах, містечках та урочищах: Руське Поле (Закарпаття), Руський Керестур (Сербія), Ресне Руське (Львів), Рава Руська (Червоноградщина). Великої зміни зазнали РОДові зносини білих србо-хорватів, русинів (бойків, лемків і гуцулів), словаків, чехів, ляхів і угорців…. just lots of the mistakes and lame bibliographical preciseness, colleagues! Where the history of the MegaloAntropos civilization in the south Carpathians 9 thousands years before us? Where the white-Croatian history of Czech, Rus and Lech source from Croatia to Carpathians 5-7 centures!?? Where the Serbo-Croatian and Old-Macedonian-Crna-Hora chronicles about the marvelous pre-conditions of the Pra-Slavonic cherishing?!? Where the Stilsko capital nearby Drahovyzh?!? Where the pre-history of the st. Clement of Rome 80-120 A.D. in Inkerman island of Crimea with the huge communities of the first Christians into the jales of the Roman Empire?!? Where the miracles of these first Jewish Christian Orthodox Communities?!? Where the tradition from the IDISH to GREEK to SANSKRIT and INDO-IRAN languages since times of st. ap. Thomas?!? Where the GLAGOLYTSIA-scripts from Serbo-Croatio-Bulgarian sancturies?!?! FInally, where the Great KYIVAN prince st. martyr Oskold (+864) {killed by the grandpa of st. Volodymyr the Great : Oleg of Novgorod} from KYIV, who was a king opver RUS KYIVAN during 862-864 A.D., when the first baptized Communities Christian came to KYIV Podol at the time of the Moravian Mission of St. Rostyslav of Moravia.!.>>> Let us cooperate in order to cure these mistakes!!!
Зате етноніми (ті ж самі Srpsko-Chrvacko) з кождим роком розкриваються щораз повніше – видаючи загадки століть… Почнім із нашого БориСлава, де молитвою прадідикы наші “боролися славно” – саме з Бойківщини:
Бойки заселяли в основному гірські райони середніх Лісових Карпат (Львівську, Івано-Франківську та Закарпатську область).
Бойківщина – суміжний з Гуцульщиною на заході етнографічний район, що займає центральну частину Українських Карпат. Гуцульсько-бойківське пограниччя проходить приблизно по межиріччі Лімниці і Бистриці-Солотвинської на північних схилах Карпат і Тересви у Закарпатті, на заході межує з Лемківщиною у верхів’ях Сяну та Ужа. Північна межа проходить карпатським передгір’ям, а південною можна вважати Полонинський хребет у Закарпатті. Окреслена територія охоплює південно-західну частину Рожнятівського і Долинського районів Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і більшу частину СтароСамбірського районів Львівської області, північну частину Великоберезівського, Воловецький і Міжгірський райони Закарпатської області. У верхів’ї Стривігору частина етнографічної Бойківщини належить тепер до території Польщі.
- Архівне фото. Надав: Крамарець Володимир Олександрович
Назва бойки — зафіксована у джерелах XVII—XVIII ст. її походження має різне пояснення. Найдостовірніша гіпотеза українського вченого І. Верхратського, який виводив її від уживаного в бойківських говірках діалектного слова бойЄ (боййЄ, бойєчко) у значенні вигуку ага, їй-Богу, прислівника “справді”. Сучасний дослідник М. Худаш вважає, що назва походить від антропоніма Бойко. Бойківські села знаходяться у долинах рік і мають здебільшого скупчений характер. Тільки в більш висотній зоні вони частково розпорошені. Чимало поселень цього району — давнього походження, згадується в Галицько-Волинському літописі та в інших середньовічних джерелах. І. Франко небезпідставно обрав тереном своєї історичної повісті з XIII ст. «Захар Беркут» с. Тухлю і Тухольщину на Сколівщині.
Вони займалися скотарством, лісовим та сільським господарством. Для зберігання сіна та соломи окрім островок (острОвка – маленька копичка довкіл сухої ялинки) бойки розробили оборіг – конструкцію із вертикальних кількаметрових стовпців та рухомого даху із кори, соломи чи драниць (спеціальних дощечок для покриття дахів). Ці конструкції у різних варіантах були поширені аж до Богемії (теперішньої Чехії) і ще дотепер часто зустрічаються у ландшафтах західної України.
Високогірні наші села – велика наснага для затуманених віртуальними забавками та затлумленими комп’ютерними пастками школярів і студентів. Кожда родина ныні глядає – як би то причастити здорового способу житя дітей і онуків, а майбутнє їхнє оздоровити кріпостію навичок господарювання на прадідівских обійстях.
Жахоття й небезпеки почав переживати наш Борислав у час перших окупацій Польщею, Австро-Угорською імперією (коли Польщі та Словаччини взагалі не стало на карті) і в атеїстичні часи гонінь. Деревляні храми християн-бойків (як Маріїнська церква Дрогобича коло соляних жуп) відбирали на користь римо-католицьких громад жовнірів, купців і промисловців, а автохтонних газдів-русинів чавили беззаконням, золотом та пожежами. До радянського часу з мальовничого православного села глобалісти перетворили сей край в третій (!!!) за величиною (60 кв. км.) промисловий онклав Польської імперії після Варшави і Лодзя з населенням 42 000 осіб ! Сумно, що одні наживалися на бориславській нафті, пропиваючи своє здоров’я у шинках Дрогобича, Відня, а інші культуротворчі вчителі, поети та письменники часто мали доживати останні роки у притулках Р. Домса… Про це писав наш Стефан Ковалів, Іван Франко та інші мислителі нашого краю. Ось чому ще в СРСР Дрогобич був окремою областю, а коли атеїсти висмоктали ресурси вщент (понад 100 тон нафти з кождої свердловини – 177 тис.тон на рік 1945), то науковці констатували: “Отже можна зробити висновок, що Бориславський нафтопромисел являє собою типовий випадок родовища, яке утворилось в зоні вертикальної деструкції земної кори. Йому притаманні наступні характерні для таких родовищ риси: багатоярусність покладів, переважно тріщинуватий тип колекторів, потужний газовий фактор (згадаймо яка газова шапка була розкрита першими свердловинами на початку 20 століття!) “
[…] село Крапина – РОДовий кущ братів Чеха, Леха й Руса»). Гості з Словаччини пропонують творчі вірші та пісні […]
Важко собі осягнути, що пережили і переживають люди з Борислава
Саме так, драгі цімборе, годжу ся з братом Зіновієм, оскілько стрілисмо бориславця-гебрея Йозефа Авраамовича Ліпмана у Вроцлаві та довідалисме ся о тих жахіттях, які глобалізатори спричинили на “Галицкій Каліфорнії”, о якьіх писав Стефан Ковалів і його праці не видавали – бо правда колола вочі глобалізаторам. Понад те скажеме дниська – окупація не скінчилася, за радянскою настала олігархічна, яка з 1992 року силою (комерц-рейдерськи з колишного Дніпропетровська) позакривала 19 заводів, починаючи з Алмазного заводу. І тілько БОГ Всемогутній нас рятує… Ниська студентство Борислава і школярики у самоосвіті й дослідженях пак то почерпавуть – як дати Україан Богунів: http://carpat.in.ua/?p=3465, а й пак як порятувати Карпацку нашу сторону й усю діаспору по всіх континентах од засилля омани світового комерц-вампіризму: http://carpat.in.ua/?p=3629
[…] в Коломиї, Чернівцях, Львові. Яка мельодійна мова of the ancient white-croatian GLAGOLYTSIA and CarpathoRuthenian history of сих предивних творів! Аналізуют ю […]